«За будь-яких обставин головне – залишатися людиною, а карантин – він не назавжди», — шефредакторка новин Суспільного Херсона Наталя Верлата

«За будь-яких обставин головне – залишатися людиною, а карантин – він не назавжди», — шефредакторка новин Суспільного Херсона Наталя Верлата

13 тра. 2020

Два місяці Україна перебуває в умовах карантину. Станом на 13 травня на Херсонщині зафіксовано 165 випадків COVID-19. Команда новинарів Суспільного в Херсоні продовжує інформувати жителів області про випадки підозр на захворювання COVID-19, зафіксовані лабораторно випадки інфікування та карантинні заходи. 

Як змінилася робота журналістів за час карантину, у яких умовах вони працюють нині та чи позначилася робота в таких умовах на якості новин, розповіла шефредакторка новин Херсонської філії Суспільного Наталя Верлата.

Як змінилася робота новинної редакції за час карантину?    

  Не те, щоб змінив карантин нашу роботу, він її підкорегував. Стало складніше діставатися до офісу, бо кількість пасажирів у громадському транспорті жорстко лімітована. І треба народитися ще тим щасливчиком, аби не на тобі зупинився той ліміт. На початку карантину взагалі було заборонено перевозити більше десяти людей в салоні і мої кореспонденти дзвонили один одному і з’ясовували, о котрій краще піти з роботи, щоб не довго стояти на зупинці одинадцятим. Багато стали ходити пішки і навіть вдячні карантину за таку можливість підтримувати себе у гарній фізичній формі. Одночасно зараз в офісі знаходиться менше людей, ніж зазвичай, більше спілкуємось у чатах і телефоном. А більшого ми собі не можемо дозволити, адже наш глядач, який ввімкне новини на Суспільному, чи підписник, який зайде на сторінку у фейсбуці, чекають вчасної інформації про ті ж зміни у роботі транспорту, а не наші пояснення, що журналістам теж тепер складно діставатися на роботу.  

 

Чи була готова команда до роботи в таких умовах?

 Я не можу сказати, що це якісь особливі умови. В новинах вони завжди не такі, як у всіх. А от до карантинних заходів в місті звикли не одразу. На початку не наважувались ставати у кадр в масці. Десь тиждень забували про дистанцію і вже коли монтували відео, самі собі робили зауваження, що дуже близько стояли до спікера. Однозначно, зараз на відвідуванні певних місць – об’єктів, територій – найсуворіше табу. 

Читайте також: Збалансовані новини без маніпуляцій про коронавірус та карантин — на Суспільному Херсона

Який зараз настрій та психологічний стан журналістів?

 У Херсонській філії Суспільного працюють, звичайно, не безсмертні, але дуже виважені, помірковані люди. Вони розуміють, що в усьому треба керуватися здоровим глуздом, і коронавірус, який дехто з нестабільної психікою намагається возвести ледь не в культ, є не єдиним викликом на сьогодні для суспільства. Для нашого регіону актуальними залишаються і високий рівень захворюваності на туберкульоз, на онкопатології. Наші знімальні групи разом з волонтерами і благодійниками часто бувають у соціально вразливих родинах і бачать такі історії, що серце зупиняється. Вони знають, як зараз живуть багатодітні родини, матері–одиначки, сім’ї з дітками з інвалідністю; вони чують, що розповідають люди, які раніше були успішними, але через карантин втратили роботу, прибуток, їм складно буде відновитися, а хтось вже і не підніметься ніколи… Це все морально дуже тисне, але намагаємось і аудиторії дати побільше позитивних прикладів, і самим собі не зайве нагадати – за будь-яких обставин головне – залишатися людиною, а карантин – він не назавжди.

Як дбаєте про безпеку журналістів?

 Від самого початку карантину колектив забезпечений засобами індивідуального захисту. Про це подбали центральна дирекція і керівництво філії, а ще кілька разів нам допомагали волонтери, підприємства, майстрині, які шили маски. Вони нам давали їх просто так, без грошей, без якихось умов, винятково з турботи. Це дуже зворушливо, коли дзвонять і запитують, в який час зручніше підвести маски, щоб кореспонденти з операторами були захищені. Наші співробітники дуже круті, бо чи не єдині в регіоні мають багаторазові захисні костюми. Я не знаю, чим пояснити одну тенденцію, яка не може не радувати – у колективі майже перестали хворіти, за час карантину у наших новинарів навіть нежитю не було. 

Скільки людей зараз працюють дистанційно?

 Протягом всього карантину майже повністю за рішенням продюсера філії дистанційно працює відділ діджитал. Новинарів теж по черзі переводили на такий режим роботи, але поступово почали ми свій власний карантин послаблювати.

Чи позначилася робота в таких умовах на якості новин? 

 Я переконана, що новини стали не краще і не гірше, вони просто стали іншими – змінилися форми отримання інформації, для створення нашого контенту ми частіше стали залучати наших глядачів, люди діляться з нами фото, відео. Це просто безцінно, коли обов’язково треба дати інформацію із повністю закритого на карантин міста чи села, а ми туди не поїхали, бо далеко або щоб не наражати на небезпеку наших людей. Знаєте, за таких форсмажорних обставин мозок працює нестандартно і знаходяться такі рішення, що просто дивуєшся – раніше б таке на думку не спало. Безумовно, дещо втратила картинка в телевізорі, бо частіше стали використовувати скайп зв’язок, вайбер, телефон для записів інтерв’ю, коментарів, але разом з тим сюжети і випуски в цілому стали насиченішими, бо, аби здобути весь масив інформації,  не треба витрачати час на дорогу.

Новинарі Суспільного наразі працюють у посиленому режимі. Топовою темою є, звичайно, карантин з недопущення поширення коронавірусу. Як дотримуєтесь стандартів й балансу аби дати вчасно повну і достовірну інформацію?

 Як завжди, і зараз, мені здається, навіть простіше перевіряти, підтверджувати інформацію, всі розуміють, що не до жартів, не треба нічого приховувати і прикрашати. І чиновники охоче йдуть на контакт, і медики, і поліцейські, і рятувальники, бо в такі складні періоди, як цей двомісячний карантин скажімо, в суспільстві виникає особливо величезний запит на достовірну, збалансовану інформацію. Дехто відверто намагається розхитувати і без того нестабільну ситуацію. Фейки і маніпуляції щедро сипляться на голови наляканих людей і в якийсь момент відбувається передозування, вони починають аналізувати, співставляти. Багато наших сюжетів активно коментуються в соцмережах,  іноді люди навіть сваряться між собою, одні критикують героїв, інші їх захищають. Виникають гарячі дискусії — і це нормально, це значить, що тема “зайшла”.  При цьому користувачі не висувають претензій журналістам, не ставлять питань, не уточнюють інформацію, не спростовують її. І ми розуміємо, що роботу свою робимо класно. Оцінили її і колеги з інших ЗМІ. Про це свідчить висока цитованість наших матеріалів. Інформація від Суспільного мовника не потребує перевірки, вона максимально точна і достовірна. І це наш знак якості. Іноді на перевірку інформації йде більше часу, ніж зазвичай, і тоді втрачається оперативність. Важливо, безумовно, першими подати аудиторії інформацію, але набагато важливіше подати їй достовірну інформацію.

Яким був найскладніший сюжет за час карантину?

 За ці два місяці було багато сюжетів на чутливі теми, емоційно виснажливих. Вони набирали величезну кількість переглядів, суперечливих і іноді агресивних коментарів, часто перепощувались. Це і про те, як люди тонами почали викидати вирощену продукцію і врешті стали торгувати ранніми овочами просто на дорозі, коли через порушення карантинних норм закрили найбільший на півдні України гуртовий ринок у Великих Копанях; це і про багатодітну родину, де захворів на коронавірус батько, а мати заборонила проводити повторні тести чотирьом дітям, у яких було виявлено інфекцію; це і про перекриття фермерами мосту поблизу Олешок з вимогою відкрити ринки, бо відсутність можливості реалізовувати урожай вб’є їх; це і про будинок сімейного типу на карантині… Можна пригадувати довго, але особисто для мене найскладнішим є те, коли через короткий час по  поверненні нашої знімальної групи з відрядження з якогось району, де до цього не було зафіксовано випадків COVID – 19, раптом починають виявляти хворих. Після такої інформації мені самій стає зле. Та, слава Богу, нас минає ця халепа. 

Зараз зменшилась кількість подій та інформаційних приводів. Чим наповнюєте випуски новин?

 Насправді інформації аж надто, нам навіть часто не вистачає того обсягу випусків, який в нас залишився на телебаченні, бо на час карантину скасували вранішні новини. Можна ж і про карантин розказувати по-різному; це не тільки лікарні, ПЛР-тести, скільки захворіли, скільки одужали, хто помер, хто кого заразив і т.д. Від такого «різноманіття» і самим можна впасти у депресію. Карантинна тема насправді дуже багатогранна. Ми розказуємо про всі прикольні штуки, які комусь допоможуть наповнити змістом вимушене дозвілля, комусь зрозуміти, що він не один і не така вже його ситуація патова, комусь знайти допомогу. Люди самі дають нам інфорприводи, а іншим – позитивні приклади, треба тільки розбачити це. Дівчина від нудьги почала розмальовувати двері під’їздів; співак, залишившись без концертів, знімає на телефон кліпи для соцмереж; дизайнерка почала шити і роздавати захисні костюми, бо скасували усі модні покази; фермери вирізають поля тюльпанів і дарують квіти медикам. Просто безліч класних подій, які могли б і не відбутися, аби не карантин. 

Чим надихаєте або мотивуєте колектив?

 Це буде найкоротша відповідь – нічим. Ці люди додаткових заохочень не потребують - вони скористались своїм єдиним шансом робити об’єктивні, збалансовані новини, без фейків і «джинси». І за менше ніж три роки стали потужною, високопрофесійною командою.