У Херсонському обласному госпіталі для інвалідів війни проходять психологічну реабілітацію бійці ООС. З якими проблемами звертаються військові та як проходять тренінги, кореспондентам Суспільного розказала психологиня шпиталю Емілія Хутковська:
"Буває таке, що посттравматичний стресовий розлад. Він має наступити за місяць-два. Якщо він наступає пізніше, то переходить в хронічну стадію. Або людина не звернула увагу, думає – пройде. Реакція на голосні звуки, жахливі сновидіння, флеш-беки – тобто такі болючі спогади, коли людина йде по вулиці і раптом у неї спалахує шматочок тої події, яка була там. Наприклад, якась міна вибухає, або стрілянина, або гине хтось з товаришів - це називається флешбеком".
Сергій Нікішенко приходить до кабінету психолога не вперше. Робота з фахівцем допомагає долати нічні жахи та флеш-беки, говорить чоловік:
"Проблема? Сни, тривога. Ось ці звуки усі, різкі хлопки ось ці. Коли хлопці були на передовій, - воно потім починається безсоння. Але приходимо до Емілії Олександрівни. Допомагає".
Психологиня Емілія Хутковська говорить, що у роботі з пацієнтами застосовують нові технології та досвід ізраїльських й американських лікарів. Теоретичні знання до війни у них були, продовжує жінка, та практичного досвіду не вистачало.
В роботі для корекції ситуації використовують пісочні картини та малюнки.
"Мовчки візьміть якісь предмети. Я їх називаю іграшками, тому що дійсно є якісь іграшки. Там є пістолети. Оце він зробив. Це бачите? У кожного своє розуміння. Що він мав на увазі? Я не питала, я знала, що у нього є сім’я. Тобто це такі фігурки. Це – чоловік і жінка, якби я думала, з однієї сторони тут є сім’я. Він мовчки, нічого не захотів коментувати. А там він поклав зброю", - розповідає Емілія Хутковська.
Від наслідків війни, говорить психологиня, страждають не тільки бійці, а й члени їх родин. Це можна відслідкувати за статистикою розлучень. Тому психолог працює не тільки з пацієнтами госпіталю, а й з їхніми близькими. Вдень буває близько шести відвідувачів. Є кімнати, де можна поговорити з однодумцями. Пацієнти госпіталю допомагають волонтерам плести маскувальні сітки.
"Закупляємо основу, а сітки нам швейна фабрика дає", - каже пацієнт госпіталю Ігор Білоус.
Іван Лесейко, пацієнт госпіталю:
"Я потрапив до шпиталю в 2015-му році. Він допоміг мені психологічно. А сам я з Бериславського району, з села Збур’ївка".
Психологиня Емілія Хутковська говорить, що після війни важко буває знайти роботу, адаптуватися у суспільстві. Дехто не звертає уваги на власний психологічний стан. Якщо вчасно звернутися до фахівця, можна змінити якість життя.
Олена Протопопова, Ігор Педченко.
Читайте нас у Telegram, Twitter, Instagram та Facebook.
Свіжі випуски новин переглядайте за посиланням або на нашому Youtube-каналі