Херсонець Віктор Залевський розповів про те, як пише поезії на війні та на роботі (ВІДЕО)

18:27, 25 бер. 2019
 
Херсонець Віктор Залевський розповів про те, як пише поезії на війні та на роботі (ВІДЕО)

Морський піхотинець Віктор Залевський зараз проходить курс реабілітації вдома в Херсоні після операції на серці в інституті імені Амосова. З прапорщиком-поетом зустрілись кореспонденти Суспільного.

Віктор Залевський прогулюється з дружиною Наталею. Вони одружені 28 років. Один з перших циклів поезій чоловік присвятив коханій.

"В армії я заспівував: потрібно було почуття ритму і голос. Потім писав мало. До Майдану поетом себе не вважав взагалі", - каже Віктор Залевський, військовослужбовець ЗСУ.

Наталя Залевська, дружина:

"Коли я в 2010-му році потрапила до реанімації, то він залишився один з трьома дітьми. Коли я повернулась, там була ось така вже ціла добірка віршів".

До Майдану Віктор був будівельником. Говорить, що займався оздоблюванням помешкань.

"Увесь 2013-ий рік я був звичайним робітником, який приїхав до Києва виконувати оздоблювальні роботи у квартирі. І тут починається майдан. І в мене спрацьовує режим не "героя", а спрацьовує "режим батька". Тобто мене перемкнуло, коли я побачив, як ногами побили студентів. У мене увімкнувся "режим батька", тобто захист дітей. Ти розумієш, що бити ногами по ребрах і по носу дівчат, яким заледве виповнилось 16, – це неправильно", - згадує Віктор Залевський.

Наталя Залевська:

"Коли стався Майдан, мене ніхто ні про що не питав. Просто сказав: "Я поїхав; і зачинив двері за собою. У нас троє дітей. Чоловік сказав, що це має бути він, а не хтось з його дітей. І пішов".

2014-го року Віктора не взяли до війська через вік. 2015-го він потрапив до четвертої хвилі мобілізації.

"Я потрапив у підрозділ, який для мене став ключовим. Це Житомирська 95-та бригада. Потрапив до другого батальйону, де був командиром Павло Іванович Рознач, позивний "Ведмідь". І з’явилась ця збірка. Тут вірші, фотографії і статті. Спочатку це було як мій особистий щоденник. Не думав, що стане книгою. Не вважав себе поетом і журналістом. Доля мені дозволила бути поруч з людьми, які виконують надскладні завдання. Це  десантники, і Нацгвардія, і добровольці. У кожному підрозділі є хтось, хто тебе вражає. І спілкування з ними дає натхнення. Я хочу показати наших героїв сучасності, яких бачиш сам, на яких можна рівнятися. Про волонтерів, про медиків, які творять дива громадянського подвигу, любові до людей. Мене це надихає", - говорить Віктор Залевський.

Поезії писав під час обстрілів під Авдіївкою і Горлівкою.

"Інколи ти набираєш СМС-ку друзям. Немає смартфону. Ти набираєш і шлеш СМС-ку. Вони не розуміють, про що йдеться. Або якийсь аркуш паперу", - каже Віктор Залевський.

Наталя Залевська:

"Приходили 2015-го року. Зараз більше з блокноту надсилає мені. Може писати вірш у будь-якому місці. Потім телефонує мені і питає: "Ти вже прочитала? Я тобі надіслав". Надсилає і мені, і друзям, яким довіряє".

Віктор Залевський:

"У мене був вірш, який я написав на будівництві на гіпсокартоні. Друзі дивились на мене увесь день, як на навіженого. Людина вскакує з козел, робить якийсь нарис олівцем і потім продовжує працювати. Врешті решт написав вірш, а потім вийшла пісня".

Як говорить Залевський - з фотоапаратом він скрізь.

"Інколи тобі обіцяють розбити фотоапарат на голові, адже набридаєш. Але в решті решт виходять збірки, ілюстровані світлинами людей, які тебе вразили", - резюмує Віктор Залевський.

Оксана Хлєбус, Григорій Шматко.

Читайте нас у TelegramTwitterInstagram та Facebook.

Свіжі випуски новин переглядайте за посиланням або на нашому Youtube-каналі