«Якщо ти обираєш бути журналістом, то свідомо обираєш і ті ризики, які несе в собі ця професія», – редакторка «Теми дня» UA: ХЕРСОН Ольга Петренко

З 15 січня 2018 року в ефірі Суспільного Херсона виходить прямоефірна щоденна інформаційно-аналітична програма «Тема дня». В ній обговорюються найважливіші та найактуальніші теми з соціального, економічного, політичного життя краю. До студії запрошуються експерти, посадовці, громадські активісти, які фахово орієнтуються в певних питаннях і можуть пояснити причинно-наслідкові зв’язки у конкретних явищах та фактах.

Як проходить процес організації роботи редакції та як обираються теми для передачі розповіла редакторка «Теми дня» UA: ХЕРСОН Ольга Петренко.

Як організована робота редакції, скільки журналістів працює над ефіром?

—  Зараз над ефірами «Теми дня» працює троє журналістів. Вони ж є і ведучими програми. Ми з Мариною Молодою у програмі від самого початку. У травні програму залишив Євгеній Пилипчук, він вирішив продовжити навчання у іншому місті, а до нашої команди долучилася Оксана Страмнова. Раніше вона працювала в редакції новин.  До речі, співпраця з новинами у нас постійна.  Так само, як і з командою digital.  Я не можу сказати, що «Тема дня» існує відокремлено, бо  увесь процес – від обговорення теми, підготовки програми, виходу її в ефір до роботи, яка ведеться вже після ефіру, зокрема, цитати спікерів, статті, коментарі – це робота усіх відділів. Тут кожен має розуміти зону своєї відповідальності.  Добре, що у нас таке розуміння є.  

З чого починалась редакційна робота? Яких досвідів і навичок набули з часом?

—  До початку роботи у редакції «Тема дня» у кожного із журналістів вже був попередній досвід роботи.  Я не можу сказати, що підготовка таких програм стала чимось абсолютно новим для нас. У команду увійшли люди, які знають, що таке робота у прямих ефірах, які орієнтуються у тих процесах, які відбувалися в суспільстві, розуміють свою відповідальність, а відтак і те, що зробити це якісно не дотримуючись страндартів і правил не можливо.  Щодо досвідів і навичок – ми набуваємо їх щодня. Цей процес триває постійно. Ніколи не можна сказати, що я вже все вмію і знаю. Якщо з’являються такі думки, то розвиток зупиняється. Тоді час прощатися з професією.  

Як обираєте теми для ефірів? Чи не складно щодня готувати  прямоефірну програму інформаційно-аналітичного напрямку?

—  Бувають теми, які просто «лежать на поверхні». Події, про які не можна не говорити, проблеми, які не можна ігнорувати. А буває й так, що тему доводиться пошукати. Цей процес для нас постійний. Обговорюємо теми з новинарями, визначаємося, що буде актуальним саме сьогодні,  моніторимо соціальні мережі, офіційні сайти, відстежуємо події, які відбуваються не лише у Херсоні, а й у інших областях.  Чи складно готувати таку програму щодня? Так, іноді буває, але поки все вдається. 

Що впливає на якість Вашої роботи?

—  Багато факторів. Обрана тема, правильно визначений фокус, експертність спікерів, власна підготовка. Зрештою, настрій. Це суб’єктивний фактор, але він важливий. Журналісти теж втомлюються і вигорають і нам теж іноді необхідне перезавантаження. Але це не проблема глядача, глядач цього помічати не повинен.

Як визначаєте професіоналізм журналістів чи ЗМІ?

—  Перш за все, це дотримання стандартів журналістики. Коли журналіст чи ЗМІ свідомо їх ігнорують, про професійність мови бути не може. 

Що змінилось у Вашій роботі під час карантину? Як готуєтесь до ефірів у карантинні часи?

—  Мені здається, якщо ти обираєш бути журналістом, то свідомо обираєш і ті ризики, які несе в собі ця професія. Ми не могли під час карантину залишатися вдома, ефіри мають виходити щодня. Людям потрібна інформація та пояснення того, що відбувається, аби не піддавалися паніці, аби вміли розрізняти правду і фейк. Кожна цифра, сказана в ефірі у такий період – це новина і відповідальність. У період пандемії така відповідальність посилюється, бо йдеться про життя і здоров’я людей. 

Який ефір чи ефіри запам’ятались найбільше? 

—  Це ті ефіри, які були поза студією. Коли не гості приходили до нас, а ми їхали до них. Бо це були програми саме про людей. Такі проєкти у нас були до річниці депортації кримських татар, так ми відзначали День Свободи,   тоді виходили на головну площу міста і там спілкувалися із учасниками революції, так само разом з херсонцями ми зустрічали наших моряків, звільнених з полону.  У такі миті не хочеться, щоб тебе обмежували стіни студії. Аби передати всю цю атмосферу, треба бути там на місці з усіма.    

Чи вдавалось під час ефіру зрушити з місця або вирішити якісь невирішені чи резонансні регіональні проблеми?  

—  Мені здається, що завдання журналіста – це не вирішувати регіональні проблеми. Для цього є відповідні органи і особи. Ми ж маємо привернути увагу до проблеми. Якщо чиновники її не помічають, то зробити так, аби помітили і вирішили. Кожен має займатися своєю справою. А ми запитаємо – що зроблено, що не зроблено  і чому.